Mo вийшов до глядачів на руках. Так називають Макса його друзі. На фестивальній вечірці «Каверзи» хлопці з гурту «Tyron City» запалили нас усіх пристрастю до брейк-дансу. І це, за словами bboy-я Dingo, одні з найпростіших речей, що вміють хлопці: «Але з тілом можна таке робити, що ніхто, здавалося б, і не повірив. Не обов’язково акцентувати на силі та гнучкості. Зараз пішла тенденція на відчуття ритму і музики. Коли ти відчуваєш музику, то рухаєшся так, як вона звучить. Зупиняється музика – припиняється танець».Команда створилася, коли люди знайшли одне одного. Nemo (хлопці називають себе по нікнеймах) розповідає: «На тусах бачилися і вирішували разом тренуватися. Я танцюю років – чотири-п’ять. Це ще не багато».
Bboy Sapa каже, що серйозно брейк-дансом у Львові мало хто займається, людей 10-20: «Є bboy-ї і є брейкери. Bboy цим живе, це стиль його життя. А брейкер просто танцює, більше для показу. Якщо я танцюю брейк, то я крутий, але реально, це не те».
Bboy Lussy розповідає: «Один із тих, хто стояв біля порогів – це Макс. Він один із перших брейкерів у Львові. Він як наш тато. Ми його називаємо Mo».
Зазвичай у брейк-дансі тренер вчить свого вихованця. «Настає такий період, коли учень стає на рівень вище від тренера. І починає вчитися сам. Можна сказати, що усі ми виросли з-під Mo. Він багатьох тренував. Але не варто чекати того, щоб хтось змушував. Потрібно самому хотіти. Самому тренуватися. Розвиватися», – розповів Nemo.
Тепер у команді «Tyron City» є різні люди. Декому уже й «важко ковбаситись». «Це перше покоління, як «Westa Crew» чи «Energy». Ми переймали їх досвід. Нам цікаво удосконалюватися, випробовувати свої вміння на “батлах” (своєрідних битвах-змаганнях між bboys). Bboy-ї можуть змагатися командами, один на один, два на два або три на три. Це своєрідний фестиваль, приїжджають bboy-ї з різних країн, і змагаються, хто найкрутіший. Важливим є не приз, а повага – respect. Ми хочемо створити свій гурт, ще не знаємо, як назвемо. Можливо, «Break Inside», – розповів bboy Sapa.
Хлопці планують стати відомими на рідних теренах, а пізніше вирушати на підкорення далеких територій. «Коли наш рівень зросте, ми будемо їздити на більш серйозні змагання. Тепер ми ще зростаємо. Їздимо по Україні. Нехай про нас дізнаються спочатку тут, на Західній Україні. Люди думають, що на Сході кращий рівень брейк-дансу. Ці стереотипи варто зламати», – каже bboy Dingo.
«Минулого літа ми їздили до Польщі, ставили шоу. Були bboy-ї з Франції, Польщі, Росії та України. Було класно, – пригадує bboy Lussy. – От приїхав bboy на “батл” і завалив так круто, що його усі стали поважати. Він може не виграти жодного призу, але його усі знають. У своїх колах звичайно».
Хлопці вважають, що брейк-данс – це окрема частина життя, невіддільна від людини. Це відповідний стиль та одяг. «Багато є таких, що кажуть: хочу займатися брейком. От прийде, потанцює, вивчить якісь фішечки і кине. Брейк-дансом треба жити. Ввійти у той потік і так тримати напрям. І це дуже круто», – каже Lussy.
Вчаться bboy-ї самі, переймають досвід від старших хлопців, скачують відео закордонних танцюристів, постійно тренуються. Найкращим номером вважають щось своє, придумане. «Встаєш зранку після “батлу” і не можеш піднятися. Сповзаєш з ліжка. Про нас можна сказати, прокинувся не з тої руки», – каже bboy Sapa.
«Буває, що хтось побачить, як ми танцюємо. Підходять, питають, чи можна займатися у нас. У Львові є декілька шкіл. Наприклад, ми тренуємося на Погулянці. Є ще чимало людей, які займаються брейк-дансом, але про них ми не знаємо», – зазначив Lussy.
Кожен із співрозмовників розповідав про хобі, котре стало частинкою життя з іскорками в очах. «Брейк не можна кинути. Або брейк-данс кидає тебе, або ти просто танеш від любові», – каже Nemo.
Оксана Ничипорук
Немає коментарів:
Дописати коментар